Відкриття проекту "After. Museum"

Куратор: Андрій Сігунцов

Художники: Іван Кабалін, Слава Крижанівський

"After" або афтепаті на тусовочному сленгу називають вечірки для тих, кому нічного часу було мало, а бажання тусити все ще не пропало. Люди збираються, щоб поділитися враженнями та емоціями, обговорити минулу ніч, поснідати і роз'їхатися по своїх справах або додому спати. З другою частиною «Museum» трохи складніше, адже існує багато концепцій музею, але зупинимося на найбільш поширеній в Україні. До наших днів дійшло багато особняків 19 століття, які переробили під музеї. Колишні особисті будинки і садиби часто мають відштовхувальний вигляд для відвідувачів: величезні двері, антикварне фойє, велика кількість сходів та атмосфера чужого будинку. До галереї доходять найцілеспрямованіші. Мистецтво перевіряє на міцність наші уявлення про світ й опинитися в музеї у розгубленому вигляді - непроста психологічна задача. У сучасних музеях не тільки експонати, а й люди повинні відчувати себе як вдома. Бути гостями, а не відвідувачами. Сучасний музей - невід'ємна частина життя, інструмент пізнання себе і світу. Музей починається не з будівлі, його проектування починається зсередини, з його основної теми, концепції. Сама ж будівля — це інструмент вирішення музейних завдань, а не музей сам по собі. В підсумку музей — місце зустрічі змісту, мистецтва, художників та аудиторії. Ця зустріч може виглядати по різному, адже далеко не всі твори можуть мати фізичну форму, крім об'єктів є цифрове мистецтво, твори у віддалених місцях, які неможливо перемістити в будівлю. При цьому більшість художників все ж мислять звичним їм простором і хочуть експонуватися в певних умовах. Не варто зациклюватися на будівлі, вона другорядна. Контент та ідеї лежать в основі музею, а також команда, що працює над ним. Актуальний музей це публічне місце, де відбуваються зіткнення та конфлікти різних точок зору частіше, ніж моменти консенсусу та згоди. Сформована навколо проекту “After. Museum” ситуація цікава тим, що Картинна галерея вперше зіштовхнеться з кураторськими художніми практиками ситуації пост-мережі.

Влив інтернету на мистецтво стає все більш обхоплювальний, питання лише в тому, в якому вигляді мистецтво зможе пережити кінець соціальних мереж, в яких воно перетворилося в контент. Багато сучасних художників так і ставляться до свого мистецтва, як до контенту, який можна поширити по сучасним каналам комунікації.

Один з головних проектів аналізу подібного мистецтва так званого «діамантового покоління» художників, що народилися після 1989 року це проект куратора Ханса-Ульріха Обріста «89 plus». Вже своєю назвою визначає важливу для цього покоління дату — 1989 рік, рік падіння берлінської стіни, закінчення холодної війни, поява всесвітньої мережі, а також поширення доступності Інтернету. Вже зараз можна сказати чим відрізняється творчість 89+ від попередників — це зв'язки, книги, періодичні видання, виставки, вечірки, резиденції, фестивалі. Це покоління тільки починає проявлятися, а їх вже більша частина населення Землі.

Пост-інтернет художники, що займаються чимось середнім між концептуальним мистецтвом та медіа-артом, перейшли на традиційні форми мистецтва, такі як скульптура, інсталяції або перформанси, які багато в чому були сформовані досвідом спілкування та комунікації онлайн. Ідентифікаційний ключ пост-інтернету — наявність слідів онлайн-присутності, психічних проблем, викликаних інтернет-комунікацією, залежністю, розладами уваги. Спонтанне блукання в мережі змінює традиційне сприйняття простору. Заблукавши в просторі і собі, єдиний вихід - перезавантаження свідомості. Цінними стають незвичайні знахідки в мережі, а головними художніми практиками: апропріація, реді-мейд, документація.

У ситуації інформаційного надвиробництва в фокус виходить дуже цінний ресурс — увага. Ключовим стає вміння зображення конкурувати з іншими образами. Швидке зростання інформації викликає брак уваги, і якщо інформаційні потоки безмежні, то увага — величина постійна. Крім впливу на художній процес, інтернет змінює і глядача, який споживає художні смисли. Нескінченні розсилки арт-подій, рецензії та огляди виставок потрапляють в ньюсфіди Facebook, Twitter і Instagram. Кількість репрезентацій реальності й мистецтва приймає неосяжні обсяги. Все це впливає на наше сприйняття, і тепер для того щоб заявити, що ти бачив виставку, достатньо одного перегляду фотозвіту онлайн.

«After. Museum» — спецпроект Kyiv Art Week, який відкриється у Національній картинній галереї спробує максимально протистояти ситуації, що склалася, а саме оцінці виставкових проектів постфактум онлайн. Проект неможливо охопити фотографією: понад 30 метрів графічного фризу, LED дисплеї та звукова мультимедійна інсталяція вимагає від глядача присутності та активної участі.