«Львів. СОЮЗники»

Особливості розвитку соціокультурного середовища Львова від повоєнного періоду до здобуття Незалежності потребує тривалого та комплексного аналітичного опрацювання. Так, існування тоталітарної системи та офіційне нормування художнього процесу в одній площині поєднувалось з інтенсифікацією розвитку промисловості та наукоємких технологій в іншій. Переформатування пріоритетів міста на розвиток індустрій пов"язаних ВПК, автопромом, побутовою технікою, а також легкою промисловістю зумовили ряд трансформацій й у візуальній культурі регіону. Водночас, поруч з ідеологічно санкціонованою візуальною культурою формується альтернативна у межах якої відбуваються рефлексування над питаннями екзистенційного, метафізичного характеру. Вагомо, що й альтернатива, й офіційна культура передбачали важливі точки перетину та взаємодії. Внаслідок цього цілісне розкриття специфіки соціокультурного середовища можливе лише за умови поєднання аналізу візуальної мови офіційного та альтернативного, культури заводів, фабрик, квартирників і сквотів.

Суттєво, що вказана конструкція отримала відображення й у специфіці навчального процесу у профільному мистецькому закладі - Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, де активно працювали і представники модерністських практик - Р. Сельський, К. Звіринський, І. Севера, а згодом й альтернативи - Ю. Соколов, І. Набітович. Власне, з цим навчальним закладом також пов”язана діяльність М. Кумановського та Г. Левицької. Таким чином, у пропонованому проекті важливою складовою є проведення ґрунтовної ревізії та реконструкції реального стану візуальної культури Львова 1950 - 1980-х рр., з виявленням та подоланням наявних міфологем, а також встановленням їхнього значення для сучасності. Окрім того, завданням проекту є ініціювання конструктивного діалогу з приводу того яким чином вказаний період вплинув на вектор розвитку інтелектуальної та творчої опозиції й що з цього стало передумовою до глобальних соціокультурних трансформацій кінця 1980-х рр.